Палахкотіли в крилах дві зорі:
В однім - вечірня, в іншім - ніжна рання.
Зірки - крізь ніч сліпу поводирі -
Гойдали в молоці ії зітхання.
Пливла на хвилях моря, на руці
У Всесвіту, в полоні мрій і вітру,
Сльозою, що на вічності щоці...
І купол неба схожий був на митру.
Пливла крізь час, негоди і біду,
Крізь сон - бринів, немов солодкі струни.
І, непідвладна людському суду,
Гортала в серці тайн святії руни.
-----------------------------
поэтический перевод
Горели в её крыльях две зори:
Вечерняя бежала в новь рассветной.
А звёзды - через ночь поводыри -
Назвали её нежность беззаветной.
Плыла по волнам, будто на руке
У Мироздания. Гонима ветром,
Ладьёю исчезала вдалеке,
В небесных лье считая километры.
Плыла через печали и века,
Во сне мечты звучали, словно струны.
Она постигла смыл наверняка,
Листая в сердце тайн святые руны.
Иллюстрация: Врубель "Царевна-лебедь".