за один раз якось вдихни
Надію, Віру, і Любов;
щоб вщерт заповнили вони,
та було вдосталь тобі знов;
а більш нічого не війшло,
лиш поділитися мав чим;
вдихни! – як щастячко, теплО;
чи й треба тут буть молодим...
...пишу, – й вже чую Їх в собІ:
переповнюють легЕні!
це ж тільки ними виживав:
і разу не доцінував...