Глибокі зорі судять з висоти
Їх блиск холодний пробиває душу
Далеко десь непізнані світи
А я тут на землі сидіти мушу
І лише в мріях бачиться життя
Просте, щасливе і зовсім інакше
Де править лиш любов, а все сміття,
Покинуло людей уже назавжди
Дивуюся не раз, як розум наш
Закований в звичайне смертне тіло
Ці пута терпить , але прийде час
Він вирветься з тогО, що наболіло
І стане зрозуміло тоді всім,
Для чого людство Землю заселило,
Зробило з неї тимчасовий дім
Допоки у душі маленькі крила