***

Тетяна Бондар
ходім
аби ніхто не здогадався
що це ми
відпустили
день

не слухай
коли говоритиму
що моя рука
не тримає тепла твоєї

що
задивляюся на чоловіків
після яких
нема виходу в минуле

що ти
мені винен
свою половину

що
вмовкаю
не доказавши вечірню молитву
бо в ній
ні слова про тебе

поглянь
на місячній доріжці
не росте трава

то де нам  сісти?