Маринке

Аморис
відпусти журбу,кохана!
Недопиту каву - вилий!
Ти ж найкраща та бажана!
А твій погляд чаруюче-милий!
Ей!Богине,до ніг твоїх квіти!
Я тебе обійму обережно!
Подруго,шлю привіти,
І люблю
Я тебе безмежно!)
Не сумуй,не сходь з розуму,кицю!
Не давай горю в думи лізти!
Я для тебе зловлю синицю,
Хайно з дерева треба злізти)
Посміхнися,моя янгола,
Не журися,а каву вилий
Вона певне давно схолола
Мого серця ти промінь милий!)