лицемеры –
мы примеряем
лица-маски…
прячем чувства
в самые потаённые ниши…
хохочем,
когда хочется взвыть…
некоторые из нас,
наиболее талантливые,
даже могут
пустить слезу
в нужный момент
в нужном ракурсе…
мы убиваем друг друга
словом
и делом,
а потом
с идиотской улыбкой
разводим руками –
"разве мы пастухи
друг другу?"
спиваемся,
когда маска начинает прирастать…
но со временем свыкаемся…
подстрочник:
лицеміри,
ми приміряємо
лиця-маски…
ховаємо почуття
у найпотаємніші схованки…
регочемо,
коли хочеться завити…
дехто з нас,
найбільш талановитий,
вміє навіть
пустити сльозу
в потрібний момент
в потрібному ракурсі…
ми вбиваємо одне одного
словом
та ділом,
а потім
з посмішкою йолопу
розводимо руками –
"хіба ж ми пастухи
одне одному?"
спиваємось,
коли маска починає приростати…
але з часом звикаємось…