Твоє пальто багряне, ніби осінь,
Каштанового кольору волосся.
Ця осінь тільки сум розносить,
Чи може нам лише здається?
Ми мовчимо. Ми знаєм, що недовго
Нам бути разом. А тебе чекають.
Я ж через хвильку вирушу в дорогу,
І осінь я вітатиму строкату.
Стежки переплелися не навіки,
Нічого в долі нашої не просимо.
Прощай. Тремтять зволожені повіки.
І я самотньо йду назустріч осені.