Ти навчилася жити без нього, поставила хрест
І носила на шиї, хоч дуже душив ночами.
Він для тебе був ніби модуль, контрольна, тест,
Що не здала, бо з неіснуючими ключами.
Роздягала на пляжі душу, благала в хвиль:
«Вимивайте його із мене, мене із мушлі,
Бо різниця у віці, різниця у сотнях миль…
Йому тільки потрібно rape me, потрібно push me.»
Ти, пробуджена і зачумлена ним бджола,
Ювелірно збирала слова його, дотики, слину
Серед квітня, дощу і Львова. Торкнись чола
І повільно сповзай до шиї, ліпи, як глину, -
Ти слухняна, безсила, м’яка, ніби ти не ти.
Щось подібне до ягід для соку, для чаю цитрини, -
Хай вичавлює, ріже, в аптеці для ран бинти,
Тільки жало у нім залишиш одної днини.