в пошуках сонця
ми блукаємо по кімнатах
схованим у мороці…
всесвіт наповнюється болем –
безмовні герої вмирають на його сцені…
їх кров – як божа роса.
їх тіла – цеглини в піраміду життя.
їх виклювані очі – наче свічки
в темних коридорах,
позбавлених сонця