Считается, что Богиня Багира покровительствует всем животным семейства кошачьих, и что она лично докладывает о жизни кошачьего мира Богу Сету. А так - же помогает людям, которые любят котов.
Я дважды встречалась в жизни с Багирой Исидой. Один раз это было 21 октября 1998года в городе Ялта, а другой раз в Киеве в 2007 году, зимой, в мой день рождения.
Была поздняя осень, первые заморозки, мы с бывшим мужем Эльханом гуляли по Ялтинской набережной. Штормило, неожиданно небо стало почти черным, несмотря на то, что кое - где, местами, просматривались солнечные лучи, лил слабый дождь, и в сторону выезда из Ялты во все небо лежала радуга. Поднялся сильный ветер, стало не безопасно и трудно идти из-за летающих веток и другого фиг знает чего. И вдруг Эля увидел под невысоким деревом (то ли кипарис, то ли пальма), высаженных вдоль аллеи, необычной красоты, грациозную, с неимоверно тонкой фигурой (длинная и почти тощая), с длинными лапами, спокойно сидящую кошку, черно- синего окраса, необычно длинной шеей, острыми ушками, крупная, килограммов десять по размеру и весу. Со спокойным, до ужаса спокойным, казалось даже надменным взглядом. Она сидела вытянувшись, на прямых передних лапах, и вызывала ощущение мистики, даже страха с растерянностью. Мы немного посмотрели на нее, затем Эльхан потянул к ней руку и она исчезла. Все вокруг производило нагнетенную обстановку. Туман, мрачность, хаос, отсутствие людей, сильный ветер. Мы начали прятаться в безопасное место, но как не странно вместо того, чтобы удаляться от моря, нас как магнитом потянуло по ближе к воде. Я начала спорить с Эльханом и что - то ему доказывать. И как не странно он стоял ровно, как будто ветер и шторм были ему в радость, на лице была странная улыбка, похожая на оскал, а меня ветер или что - то непонятное начало толкать с причала в воду. У меня не было сил сопротивляться, Нечто мешало мне даже упасть на причал. Огромная черная волна окаменела, застыла, было ощущение, что происходит нечто не реальное. Я смотрела в глаза Эльхану и пятилась спиной в море. Неожиданно Эльхан протянул мне руку, и все вокруг стало обычным. Волны заплескались, ветер начал бить по лицу холодным дождем, и мы побрели сгоблясь, худые, маленькие, смугленькие по - дальше от набережной. Нам повезло, что нашелся водитель, который набрав группу людей, отважился отвезти нас в Симферополь. В автобусе было сильное напряжение, все молча и сосредоточенно ждали, когда мы минуем перевал, потому, что водителю это было сделать очень сложно, мы боялись и аварии, и разразившейся грозы... И вот мы в Симферополе, ура! Ну, в общем, ночью, на радостях, мы зачали сына.
Второй раз я столкнулась с Багирой дома в Киеве. После того, как я скромно отпраздновав свой день рождения, легла спать, мне пришлось неожиданно проснуться от ощущения, что кто то смотрит на меня. Я увидела спокойно сидящую на диване в ногах, полу кошку, полу женщину в человеческий рост. У нее были длинные, вьющиеся светлые волосы, цвет кожи - светлый. Она лукаво смотрела на меня какое- то время. Я сложила ладони, одна к другой, на груди, поприветствовала, и она исчезла. Осталось ощущение, что она поощрила меня за дела и поддержала, мол, не отчаивайся...
-------------
Богіня Баст-Багіра
Вважається, що Богиня Багіра протегує всім тваринам сімейства котячих, і що вона особисто доповідає про життя котячого світу Богу Сету. А так - же допомагає людям, які люблять котів.
Я двічі зустрічалася в життя з Багірою Исидой. Один раз це було 21 жовтня 1998року в місті Ялта, а іншим разом в Києві в 2007 році, взимку, в мій день народження.
Була пізня осінь, перші заморозки, ми з колишнім чоловіком Ельханом гуляли по Ялтинській набережній. Штормило, несподівано небо стало майже чорним, незважаючи на те, що де-не - де, місцями, проглядалися сонячні промені, лив слабкий дощ, і в бік виїзду з Ялти в усі небо лежала веселка. Піднявся сильний вітер, стало небезпечно і важко йти через літаючих гілок та іншого фіг знає чого. І раптом Еля побачив під невисоким деревом (чи то кипарис, то чи пальма), висаджених уздовж алеї, незвичайної краси, граціозну, з неймовірно тонкою фігурою (довга і майже худа), з довгими лапами, спокійно сидить кішку, чорно-синього забарвлення, незвично довгою шиєю, гострими вушками, велика, кілограмів десять за розміром і вагою. Зі спокійним, до жаху спокійним, здавалося навіть гордовитим поглядом. Вона сиділа витягнувшись, на прямих передніх лапах, і викликала відчуття містики, навіть страху з розгубленістю. Ми трохи подивилися на неї, потім Ельхан потягнув до неї руку і вона зникла. Все навколо виробляло нагнітання обстановку. Туман, похмурість, хаос, відсутність людей, сильний вітер. Ми почали ховатися в безпечне місце, але яка не дивно замість того, щоб віддалятися від моря, нас як магнітом потягнуло за ближче до води. Я почала сперечатися з Ельханом і що - то йому доводити. І як не дивно він стояв рівно, як ніби вітер і шторм були йому в радість, на обличчі була дивна усмішка, схожа на оскал, а мене вітер або що - то незрозуміле початок штовхати з причалу в воду. У мене не було сил чинити опір, Щось заважало мені навіть впасти на причал. Величезна чорна хвиля скам'яніла, застигла, було відчуття, що відбувається щось не реальна. Я дивилася в очі Ельхані і задкувала спиною в море. Несподівано Ельхан простягнув мені руку, і все навколо стало звичайним. Хвилі заплескала, вітер почав бити по обличчю холодним дощем, і ми побрели сгоблясь, худі, маленькі, смугленькі по - далі від набережної. Нам пощастило, що знайшовся водій, який набравши групу людей, наважився відвести нас до Сімферополя. В автобусі було сильне напруження, все мовчки і зосереджено чекали, коли ми минаємо перевал, тому, що водієві це було зробити дуже складно, ми боялися і аварії, і вибухнула грози ... І ось ми в Сімферополі, ура! Ну, загалом, вночі, на радощах, ми зачали сина.
Другий раз я зіткнулася з Багірою будинку в Києві. Після того, як я скромно відсвяткувавши свій день народження, лягла спати, мені довелося несподівано прокинутися від відчуття, що хтось дивиться на мене. Я побачила спокійно сидить на дивані в ногах, підлозі кішку, підлозі жінку в людський зріст. У неї були довгі, кучеряві світле волосся, колір шкіри - світлий. Вона лукаво дивилася на мене якийсь час. Я склала долоні, одна до іншої, на грудях, привітала, і вона зникла. Залишилося відчуття, що вона заохотила мене за справи і підтримала, мовляв, не впадай у відчай ...