Я потонула у твоїх очах,
І неважливо, що немає порятунку,
А тільки б руки відчувати на плечах,
І бачити яскраві візерунки.
Лише плеча торкатися плечем,
І голос чути, і дивитись в очі.
Коли у серці щось пече –
Стирає межі дня і ночі…
В твоїх очах – мовчання слів,
Блакитні хвилі недоскАзань,
Проблеми безтурботних днів,
Зізнання, докори, накази…
У них дивитись і мовчати,
Не знаючи – твоя чи ні?...
В очах невпинно потопати,
І розчинятись в синій глибині.
Я не згадаю ні кордонів, ні обмежень.
Давно про тебе мої мрії й сни,
Я зрадила інстинкт самозбереження,
А ти мені мовчання поясни…