В цей час немає перехожих,
Уже допито все вино,
І всі дороги між собою схожі,
І світиться чиєсь вікно.
Уже і дощ давно пройшов,
Лиш пізня крапля з листя пада,
Огортує повітря шовк,
І заворожить очі зорепадом…
У цього міста вже нема весни –
Воно живе і марить теплим літом.
І дивиться про зиму дивні сни,
І осінь згадує – куплети за куплетом…
Воно самотнє й тихе уві сні.
Лише намокле від нічної зливи.
Негучно слухає улюблені пісні,
І чує запах печеної сливи…