Зелений чай, сріблястий сніг,
Зима поволі вистигає.
Пара чобіт і пара ніг,
Але сама у ліжку засинає…
Один ліхтар і місяць сам,
А сніг дороги замітає,
І лиш зима або туман
Про ту одну колись згадає.
Та ось крізь страх життєвих драм –
Волосся вітер роздуває –
Вона спішить до когось там,
І хай самотність зачекає!