Знову осінь для нас стала святом
І в дарунок нам зустріч дала.
Хто посмів осінь сумом назвати,
Коли стільки любові й тепла?
Приспів:
Осене, осене, осене,
Невідворотна, як день,
Тобі ми щороку приносимо
Частку наших бентежних сердець.
Позолота найперша, осіння,
Ніби сніг, впала з неба на сад,
Позолото, не стань лише тінню,
Бо нема вороття нам назад.
Після зустрічі – знов розставання,
Та не буде гірких більше сліз,
Не забудеться осінь багряна,
Той багрянець нам щастя приніс.