Дивлюсь фотографії хлопців
(дівчаток порвала дружина),
Здається, що це учора
фотограф стріляв у нас.
Згадалася рідна школа,
весняна погідна днина,
І коло веселих хлопців,
чудовий дев’ятий клас.
Багато з тих пір змінилось,
а ми й не помітили навіть
У вирі турбот щоденних
і невідкладних справ,
Що пронеслось дитинство,
мов одшуміли трави,
Змінились і я, і друзі,
і кожен дорослим став.
По цих пожовтілих фото
читаю свій шлях короткий –
Дитяча усмішка, а потім
серйозність не по роках.
Мінялися власний облік,
чуприна, душа і кроки.
І друзі також мінялись,
і вогники в їх очах.