Тераріум навколо, кожен хоче зжерти
Собі подібного, нещадно і чимдуж.
Ми покидаємо свої гнилі конверти
Листами сповіді з глибин сирітських душ.
Ми – динозаври затуманених фантомів,
Неначе пліснява, що в’їлась на стіні.
Весь час в халепі і цілком знайомі
Із місцем броду, та однак, на жаль, німі.
Скрізь бачу безхребетні починання,
Отой уїдливий, мов муха, забобон.
Перефразовані слова такі звичайні,
Що втратили в грязі неговіркий резон.
Все, що здавалось несерйозними речами,
Насправді поглинало, наче море, сни.
І рвало іклами, зубами та мечами,
До видиху останнього із надр весни.
Тераріум навколо, вижити б у вирі
Безкомпромісності своїх лихих блукань.
У ері Юрського шаленства антивіри,
Де хижі нелюди все заганяли в твань.
Ми чуємо у венах відгомін трагічний,
Коли у лаві плавились тяжкі віки.
Де захлинався в полум’ї непересічнім
Супутник наш, що був невиразно верткий.
Планета вірус ненаситний породила,
Паразитує він у лоні, наче глист.
Природа стогне, просить ладану й кадила,
Щоб вигнати чортів під гучний свист.
Тераріум навколо, плазунів епоха,
Де підлість і нещирість проросла в крові.
Де в церкву ходять, начебто до бога,
Насправді ж – до лукавого, авжеж, повір!
Тераріум навколо і така реальність…
Ти згадуєш часи останніх могікан.
Коли наївність у шедеврах геніальних
Ще не містила пересуду нарікань…
20:07, 4.12.2010 рік.
Зображення: http://lifeglobe.net