С украинского http://www.stihi.ru/2011/10/10/6095
Так не хватает мне тебя -
будто свозняк гудит протяжно
и будто тянет - нервы в нить,
крича "ну-как-бы-мне-дожить",
чтоб замереть (не умереть), ведь памяти моей туннели
так глубоки, что и не знаешь, как их открыть,
где отыскать, в каких, скажи мне, закомарах, увидеть где
то титло, букву ль,
что с именем твоим отождествляю,
чтобы каждая зацелованная родинка, крапинка каждая
аж светилась от легкокрылой нежности.
Осень грядет,
засевает грядки
то ли листами, то ли листьями сухими...
Так не хватает мне тебя - как летнего тепла...
Верую:
в дом,
что дымами укутан, свернут в узел дорог,
Ты придешь на рассвете -
на цыпочках, неслышно -
как снег…
***
як снiг
Ганна Осадко
Так бракує тебе –
ніби протяг протяжно гуде,
Ніби тягне – чи нерви, чи жили,
чи «як-би-дожити»,
Щоб завмерти (не вмерти), бо пам'яти дереворити
Ще глибокі такі, що не знаєш, як їх відтворити,
Відшукати в яких закамарках, побачити де
Чи то титлу, чи букву,
що з іменем твоїм тотожна,
Щоби кожна зцілована родимка, цяточка кожна
Аж світилась дотульною ніжністю.
Осінь гряде,
Засіває грядки
чи листами, чи листям сухим...
Так бракує тебе – ніби вирію...
Вірую –
В дім
Що димами загорнутий, згорнутий в горно доріг
Ти прийдеш на світанку –
нечутно, навшпиньках –
як сніг.