Косовиця
1.
Здрастуй, поле серпневе,
Здрастуй, люба трава,
Знов прийшов я до тебе,
Бо ти – пісня жива.
Здрастуй, чиста кринице
І джерельна вода,
Знов іду я напиться,
Щоб тверділа хода,
Щоб коса не тремтіла
В мозолястих руках,
Щоб стоги височіли
На серпневих полях.
2.
Сліпуче сонце у прозорім небі,
А вітер дмухати чомусь не хоче,
Він ніби знає, що його тут тре-еба,
І леготом оповиває неохоче.
Я хвацько із чола піт витираю,
Назад дивлюся на валки пахучі.
Якби ж горянка юна вийшла з гаю
І принесла води студеної з-під кручі.
3.
На дні криниці затремтіла зірка,
Вогонь в колибі тріскає злегка.
Наш батько притулився до одвірка
І прислухається до дзюркоту струмка.
А я лежу на запашному сіні;
Приємно пахне ця гірська трава
Вином і вітром з полонини,
І медом, що цвіток хова.
А ще росою вранішньою пахне,
І пареним, солодким молоком.
І літом пахне.
Й сном.