вогонь... палають зорепади, земля, дерева - все горить.
біжу, біжу, не зупиняюсь!.. не впасти б лиш - душа згорить.
ще крок, іще! не бачу цілі! але, якщо призупинюсь -
згорю. підошви ледве цілі... уже з останніх сил борюсь.
ось ціль! знайомі бачу двері! але до них, що до небес.
вже сил не маю... мить - й зламаюсь. та все ж біжу, як битий пес.
іще!.. секунди, мов години. вже підпливає забуття...
ось двері! уриваюсь в них і... обірвалося життя...?
враз спалах. світло кислотою засліплює моїх очей.
та де ж я? сон це був чи морок?.. безсонних досить вже ночей!
бо так - щоніч... вже, може, годі тікати від своїх думок?
вогонь же знов і знов приходить... він зловить й спалить до кісток.