Зупинився на півгойді колосок,
Захлинувсь у гомінкій безодні ліс,
Коли я тобі з незмовлених казок
Чарівну мелодію приніс
В тій мелодії нема довічних драм,
І життя буденне в ній не є.
Ангел розпачу заграє її нам,
Птах самотності гніздо у ній зів’є
Не цвіте у тій мелодії весна,
Й зорепади вже отпадали своє.
В її просторі димлять вітри неснаг,
І щоранку в ній світанок нестає
Харків