На лугу стоїть корова –
Голова її здорова,
Довгий хвіст, четвертонога,
Має вим’я, круторога.
Зветься “Бик” – її самець.
Сем’янистий молодець;
В нього яйця по коліна,
З носа – дим, із рота – піна.
Де корова –там телятка,
Знають мамку, та не татка.
Скрізь телятка по окрузі,
А бичок один – у лузі.
Так скотини і живуть:
Корів доють та сосуть.
Молоко пройде, краса –
Завтра буде ковбаса.
А бичок собі кайфує:
Тьолки, їжа, п’є, жартує.
Йшли літа – бичок – старик –
Завтра піде на балик.
Бачимо – один кінець –
Ковбаса чи холодець,
Та всім різна доля –
Груша – не тополя…