Сьогодні вийму рештки кришталю,
на довгий рік заховані від світу,
вдихну-згадаю Bollinger de Lux,
колись теплом долонь твоїх зігріте.
Як то було? Тепер і не скажу.
Лише на світло дня поворожу.
На те, що як зустріну віч-на-віч,
то зможу випити разом терпкого чаю,
пірне у спомин та далека ніч,
а інше – цур йому, його немає.
Дивлюсь – кажу: забудь і відпусти.
Та у минуле не пиши листи…
Поэтический перевод авторского текста:Петр Голубков http://www.stihi.ru/avtor/golubkov44
До хрусталя сегодня доберусь…
На долгий год - он спрятан был от света…
Вдохну – и вспомню Bollinger de Lux,
Давно теплом ладоней тех согретый…
Как это было?.. Враз и не скажу…
Только, при свете дня - поворожу…
На то, что, встретив снова - я б не прочь
С тобою вместе выпить чашку чая…
Напомнит память ту, другую ночь…
А остальное – я не вспоминаю…
Взглянув - скажу: забудь и отпусти…
Не стоит с прошлым диалог вести...