Марианна Якуненко
Влюблённость солнечного луча
Солнечный ласковый лучик
вмиг затопил подоконник,
по потолку пробежался
и примостился к постели.
Белое промелькнуло -
рука - и под одеяло
Блеснул обиженно лучик
и на лицо запрыгнул.
А осветив это диво,
весеннее , осиянное
испуганный мыслью желанья
нырнул прямо в очи ей рьяно!
зажмурилась, перевернулась
песчаные космы швырнула,
а луч возвращался настырно -
на сонную злость натыкаясь
и всё же решил - будет вечно
будить её, возвращаясь,
давать милой Утра начало,
чтоб солнечный день был подарком.
глаза, наконец, разомкнулись
мечтательные бесспорно -
но,
к сожалению,
тут же
она задвинула шторы.
* * *
Кохання сонячного пром! ня
Марианна Якуненко
сонячний лагідний промінь
вмить затопив підвіконня,
власно пробігся по стелі
і примостився на постіль.
біла рука промайнула -
ковдра її заховала.
промінь ображено блискнув
і на обличчя запригнув.
а освітливши це диво -
вкрите промінням, весняне,
зляканий думкою хтивой
пірнув прямо в очі їй р`яно!
зажмурилась, перегорнулась,
пісочне волосся жбурнула,
а промінь настирно вертався -
на заспану злість натикався.
він вирішив - буде довіку
вертатись, кохану будити,
давати їй ранку початок
і сонячний день дарувати.
розплющились очі нарешті,
п`янкіші за мрії, без спорів.
та дала лиш смуток
і врешті, задвинула штори.
© Copyright: Марианна Якуненко, 2011
Свидетельство о публикации №11108125190