***

Вони зустрілися: самотній кіт і мишка.
В очах – серпневий легіт і печаль.
В очах – іскринок достобіса з лишком,
Незрима ворохобилась вуаль.
Вони загралися. Та гра їх полонила.
Вони купалися, не в славі, а в словах.
Жовтневе літепло густе текло по жилах,
І листопад на півдорозі десь зачах.
Півкроку уперед і два стрибки в нікуди.
Була незграбною та їхня борозна.
Чудні коти ці. Й миші. Й люди.
А мишкою була… ой не вона.