(Історія одного вечора ночі й ранку)
Свидовецька сивина
Сьогодні я побачив, як помирає день
Спалив останні промені і вмер!
Нічого не залишив цій пустелі
І навіть не прогрів байдужі скелі
А потім я підгледів,як розмовляють хмари
Чи то були вірші-чи піднебесні чвари
Недовго ж ті стихії боронились
Вповзала ніч-і зорями встелилась
Під зорями й заснув,і снилося мені
Як колисають гори уві сні
Вночі вони отак розколисали
Ще вчора був намет-тепер його не стало!
А вранці сивина ці схили спелена
В ній космос, нескінченність,хоча й проста імла
Там спав,і мріяв я, і сам собі блукав....
Надвечір вже сивіший був,ніж вчора засинав...
Ніч...ранок...знову,знову сивий день,
Залиже Свидовецькі лисини,лишень
Чи залікує моє серце-ото не знаю...
Я знов і знов у ту імлу пірнаю