сніги солодкі,
як цукрова вата, у шапіто,
що йОго Батько Добрий
сьогоріч відкрив,
віщують зорі, кава
та, що на блюдці
та ще таро (куди ж без них?)
П'єро вже запросив на менует Мальвіну
і клавесина звуки все гучніші у зимному повітрі
і зорі яскравіші
і віно Чоловік, твій чоловік, несе твоїм батькам
і Звіздарі вже побрели з дарами
туди,
де грудень грудою лежить
то ж сніг солодким буде в січні лютім
чому ж йому не бути?
він же золотий...