http://www.stihi.ru/2006/09/22-96
--------------------------------------
перевод с украинского
Остановись в осеннем герце:
Ведь каждый день наш - день последний...
Уже сентябрь с размахом терций
Листвой сорит: кутит наследник...
Неуловимы ароматы
Духов... Тревожны крики соек...
Букет осенних специй стоек!
Твои монтбреции, несмяты,
Пылают на окне до срока...
Огонь их - свет или угроза?
Вот-вот - и захлебнётся проза
Любви пленяющим потоком!
Ты понимаешь: ненадолго...
Надолго это не бывает!
Покуда старенькая домбра
Ещё жива, и добывает
Созвучья Осень-мастерица -
Замри... Увидишь и услышишь:
Осенний макияж на лицах,
Капели стук по влажным крышам...
................................
Летят десанты легкокрыло,
Скрипят повозок крытых оси...
Неужто всё же осенило?!
Но в гриме всё... И тихо спросим:
В предместье - Осень?..
Оригинал:
Призупинись в осіннім герці,
бо кожен день — наш день останній:
вже вересень чілійським перцем
горить в палаючій гортані...
Міцний букет осінніх спецій,
парфуми пряні та зникомі,
і твій, з палаючих монтбрецій,
букет горить на підвіконні.
Скажи, що жевріє у слові:
вогонь цей — світло чи загроза?
Ще мить, і захлинеться проза
В потоці світлої любові...
Ти ж розумієш, ненадовго:
таке надовго не буває.
Поки бринить старенька домра,
і музику видобуває
із неї осінь-підмайстриня, —
призупинись, і ти почуєш
це бурмотіння, ці пачулі,
цей шурхіт шат з важкої скрині...
..................................
Летять десанти легкокрилі,
риплять возів незримих осі...
В цю пору гриму та плюмажу
що всі бажання наші важать?
у місті — Осінь!..