* * *
Не зігну свою спину в поклоні,
Краще вже від тяжкої праці.
Буду вдячна на добрім слові,
Та не милостині на таці.
Дорікати даремно долі,
Знов зап’ю черствий хліб водою,
А не знайдеться дрібки солі,
То тихенько скрапну сльозою.
Не побачить цього мій ворог,
А тим паче, товариш лукавий,
І не битиму більше на сполох,
Що отримує верх неправий.
Я діждуся, як темінь бездонну
Розтинає тонкий промінчик,
Як крізь мертву пустелю безводну
Пробивається ніжний пагінчик,
Як нежданно близький хтось і рідний
Подолає земну розлуку
І за крок до глухої прірви
Підійде і подасть мені руку.
Перевод ПОЛЯКОВОЙ Натальи 50
* * *
Не согнётся спина в поклоне,
Лучше уж от тяжелой ноши.
Благодарна на добром слове,
а не милостыни на подносе.
Что напрасно корить свою долю,
Вновь запью черствый хлеб я водой,
Не найду если щЕпоти соли,
То тихонько опрысну слезой.
Не увидит этого враг мой,
А тем более, друг, коль лукавый,
Их не буду тревожить покой,
Чтобы снова остаться неправой.
Я дождусь, когда в темень бездонную
Тонкий солнечный лучик проскочит,
Как сквозь мертвую пустошь безводную
Пробивается нежный росточек,
Неожиданно близкий, родной
Превозможет земную разлуку,
И от пропасти в шаге, глухой
Подойдёт и протянет мне руку.
Поэтический отзыв - Дана Ден3
http://stihi.ru/2014/03/31/3581