Верховинський жовтень вже золотить коси,
Стелячи під ноги вогнянистий наст,
Чарівна гуцулка поведе ув осінь,
І підступно крила облама контраст.
Чарівна гуцулка поведе ув осінь,
І підступно крила облама контраст.
Випишнились гори у тяжкій зажурі,
Грянула зненацька вже прощальна мить.
Чарівна гуцулка, мовчазна, похмура,
Гляне в мої очі, й серце защемить.
Чарівна гуцулка, мовчазна, похмура,
Гляне в мої очі, й серце защемить.
Кажуть мені люди: бігати не варто,
Все минеться скоро, так, як зі всіма...
Чарівна ж гуцулка підпалила ватру,
Й не страшна тій ватрі осінь і зима.
Чарівна гуцулка підпалила ватру,
Й не страшна тій ватрі осінь і зима.