Куди б не йшов ти по грузькій дорозі,
Коли сміється й шкіриться життя,
По всій великій і малій тривозі
Повинне бути місце вороття.
Ота одна-єдина в світі мрія,
Любов незмінна, віра і надія.
Спливають дні потроху в надвечір'я,
Вже юний шал вважається за гріх,
Й спалахують старі й нові сузір'я
На горизонтах вірувань твоїх.
Бо ще живе оте, одне-єдине,
Куди в негоду щире серце лине.
Коли огорне світ життєва втома,-
Так пристрасті даються нам взнаки-
Ти зможеш повернутися додому,
До витоків батьківської ріки.
Аби було з тобою те, єдине,
Коли душа цей грішний світ покине...