Крапля за краплею.. Мрія за мрією...
Зі стріх на асфальт падав дощ. І з надією,
Знайти свою долю, і щастя своє знайти,
Краплинки старались, все глибше йти...
Збирались в струмочки, а ті - в потік,
Який розростався, по жилам тік
Живою водою-кров'ю Землі,
Щоб сили життя всім на ній нести.
І знов проростаючи в пелюстках,
І стрімко несучись в гірських річках,
І ніжною хмаркою на небесах,
Все-все для життя.. Я відкину страх..
Мені добре, бо знаю, що в жилах моїх
І струмок лісовий, і з високих гір сніг,
І краплина дощу, що здолав асфальт,
І з криниці вода, чиста, як кришталь.
Мені вистачить сил все пройти, все здолать,
Новий світ відкрить, новим світом стать.
Я пройду через будь-який сильний біль,
Я здолаю все. Я зміню життя. На вершині щоб бути всього буття. Стану кращим за кращих, щоби знову іскра, що раніше була, в серце прийшла...
Просто ти відчуй... І мені повір... В серці жевріє вогник. Я - не дикий звір...
Я не тілом твоїм хочу жити.. Живу!
Душу, серце, думки - ти відкрий, я візьму.
І всього себе, так як є, без прикрас,
Я віддам, з серцем чистим. Не для тебе - для нас.
Тихо крапля летіла, скоро в жилах твоїх
вона буде тікти.. Це той самий сніг,
І гірський потік, і криниці кришталь,
Що і в жилах моїх...
І єднає думки, і дарує сміх, і дивує, бо на двох нас - один потік.
Всьому час свій прийде. Мені часу не жаль...
Зараз як м'яка глина я. Але виліплю сталь.
Тихо дощик покрапав... Скоро нове життя
Буде в жилах тікти. Щоб змінити буття.
Вірю, зміниться світ, але краплі дощу,
Будуть сили нести і життя всьому.
Всіх, хто заздрив, мене вбивав, розривав на шматки...
Всіх, хто з лютою ненавистю лягав...
Всіх, хто біль завдав -
Я усіх прощу...
Я новий. Вогник мрій, що в душі живе -
Збережу, захищу...