Мой каждый нерв – по стойке «смирно»,
И слёзы – словом на листы.
Тетрадь, как тать, без суеты,
Узоров вязь таит картинных.
Всё в сумерках вечерних тает,
Смолкает радиоэфир,
Лишь ночника немой сапфир
Мне до рассвета взгляд ласкает.
Оригинал:
Як кожен нерв по стійці „струнко”
І сльози словом на папір
Течуть. І зошит, як вампір
Ковтає чорні візерунки.
Усе у сутінках зникає,
Змовкає радіо ефір.
Лише свічі німий сапфір
До ранку погляд мій плекає.
http://www.stihi.ru/2010/02/23/1233