миг

Татьяна Ульянина-Васта
Кто-то умер
                в Бобруйске,
кто-то проклят
                в гробу,
кто-то в детской
                ладошке
зажимает
                судьбу. 
Смотрит парень
                Серёжка,
удивясь,
                что погиб:
звено Мигов
                в пристяжку -
черной лентой
                изгиб -
у Баранович
                на мушку
взято
            в сентябре
на заре.               
В небо
           Сашка
                не мигая,
не злясь,
           небосвод обжигая 
огоньком
                своих глаз.    
Ах,
      как эта осень
            лучезарна,  заметь.
Жить после жизни –
            надо тоже уметь.      

Сентябрь 2010