Ідуть роки, так швидко плине час,
Позаду залишаю спогади і мрії,
Я все частіше, друзі, згадую вас,
Ми розповзлися, хоч і грубо, та як змії.
Ідуть роки, на що я закриваю очі,
Бо не зупиниш час, так не буває,
Ти пам'ятаєш ті чарівні ночі?...
Та може все ж і він колись згадає...
Не пам'ятаю я поганого нічого,
Бо вчилася завжди лиш пробачати,
Бо все чарівне - то у молодого,
Та є ще час все заново почати...