Как умру, похороните
Меня на кургане
Посреди степи широкой,
На УкрАйне – маме,
Чтоб поля до небосклона,
Чтоб и Днепр, и кручи
Было видно, было слышно,
Как ревёт ревучий
Понесёт он с Украины
Да в синее море
Вражью кровь... вот уж тогда я
И поля и горы —
Всё оставлю, воспарю я
До чертога Бога
Помолиться… до того же
Я не знаю Бога.
Закопайте и восстаньте,
Кандалы порвите,
Вражеской поганой кровью
Волю окропите.
И меня в семье огромной,
В семье вольной, новой,
Не забудьте, помяните
Добрым тихим словом.
25 декабря 1845
Переяслав
Заповіт
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори –
Все покину і полину
До самого Бога
Молитися ... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.