/ байка /
Наш брат Іван пішов до лісу без рушниці,
Наслухатися співу птиці,
Бо насолоду мав від цього,
Аж гульк – Вовк дивиться на нього.
Іван завмер від жаху,
А Вовк все дивиться на бідолаху
Та думу думає свою:
«Ось підкріплю душу мою…»
І став тікати наш Іван, -
Хоч він християнином звався, -
За захистом до Бога не звертався,
А так тікав, що його стан
Мов в антилопи вигинався,
Як від ворога тікає…
От бідний наш Іван
Вуста до Бога відкриває:
«Почуй мене, Всесильний Боже,
Я знаю: все Ти в світі можеш,
То так зроби, щоб нині
Вовк став християнином!..»
Набрався віри, зупинився,
А Вовк на Ваню подивився,
І теж до Бога помолився:
«Тепер я став християнином,
То перед їжею віднині
Буду з подякою молитися й щоб жити,
Благослови Святий Господь цей дар спожити!..»
…
Часом не знають Божі діти,
Що треба в Господа просити…
Якби Іван просив порятунку у Бога,
То з ним не сталося б те, що сталося…
листопад, 2001 р.