***

      Ирина Ильницкая
      http://www.stihi.ru/2011/08/16/1328

Мака у річку сонце Літо
Неначе хоче засолити.
Червоним оком сонечко мигає
Вже не господар ні в саду, ні в гаї
І скоро вже задує вітер синій
В мою стару скрипучу огорожу
Гадаэш ти напевно, слово – іній,
Тримаю у руці, неначе ножик.
Та ні, для холодів іще зарано,
Для снігу білого і коротеньких днів.
Та вже передчуваю я ту рану
Що восени відкриється в мені.
Ту, що у серці зарида дощем
І відгукнеться справжній зливі
Вода каміння точе…і щасливі
Смакують по краплині сум і щем
У вересні
 

Оригинал:


 Лето горестно солнце макает,
 засолить, что ли хочет в пруду?
 Солнце аленьким глазом моргает,
 не хозяин оно уж в саду…
 И навалится ветер синий
 на дрожащий от ветра забор,
 знаю, думаешь слово – иней,
 я как пулю вставляю в затвор.
 Нет, ещё для холодного рано
 белоснежного зимнего дня…
 Я ещё лишь предчувствую рану,
 ту, что осенью мучит меня.
 Ту, что на сердце дождик размочит,
 застучав по камням у крыльца,
 ведь водичка и камешек точит,
 а не то, что людские сердца.