Не буду я журитися! Не хочу!
Піду в поля, де трави ще зелені.
Сплету вінок, у роси ноги змочу
І сонця назбираю повні жмені!
Медовий спас передає привіти.
Завзято все живе радіє дневі.
Будяк бузкові з фіолетом квіти
Протягує мохнатому джмелеві.
Дзюрчить маленький у ярку струмочок,
Йому сюркоче коник на підмогу.
Я під вербою сяду в холодочок
І принесу свою подяку Богу!
Спасибі, Господи, за день чудовий!
За тепле сонце, що в блакиті сяє!
Торкнув лице промінчик кольоровий...
А мого смутку зовсім вже немає.
14.08.2011