То був хмільний напій п'янкої ночі
Й сполоханої вітром тиші шепіт,
І нескінченний, наче вічність, погляд – очі в очі,-
То був сердець закоханих нестримний клекіт.
То був задимлений туманом берег річки
І викупані в хвилях білі зорі,
І кинута на воду з неба срібна стрічка,
І хмари в небі – бездиханні і прозорі.
То була скинута з плечей шовкова шаль
Й сплетіння, ніби випадкове, рук,
І трепетна, поділена на двох, печаль,
І несміливий в грудях перестук.
То були босими ногами збиті роси
І сизооких незабудок острівець,
І верб розпущені у воду коси…
То була перша ніч закоханих сердець…
2011р.