За мотивами
http://stihi.ru/2011/07/18/2494
Опісля кіл, зигзагів, знову кіл
прийду до тебе, мій жаданний Друже.
Заправим люльку чудодійним зіллям,
дістанемо вина з пивниці, хліба з печі
і попливемо руслом спогадів, історій, міфів.
Зоря і Марс у вічному коловороті,
Стожари_Матір Світу в неймовірнім сяйві,
кохань несамовиті гони, поразки_перемоги
димком в кватирку потечуть...
Пробач що знов прийшов лише погомоніти, без шеляга в кишені.
Не дав мені ще Бог Всевишній коштів
на переправу,
хоча Дунай я вже давно, здається, перейшов.
Лиш зачерпну дещицю твоєї чорної води та вкотре попрощаюсь...
Ти знов залишишся чекати у човнику червоному своїм,
а я піду здіймати пилюгу
у марних пошуках Нірвани...
Хароне, скільки ще чекати?