Береза плаче золотавим листям,
Останню склянку втіхи жовтень допива.
Не вірять очі синоптичним вістям,
Прощальну арію співає осінь-удова.
Кленовий килим вицвів під дощами,
Роса перетворилась на кришталь.
Летять птахи небесними ключами,
Вигукують хто радість ,хто німу печаль.
Життям керує лінь мрійлива вправно,
Втомилось місто від набридливих утіх.
Уже не трелі солов'їні чути рано,
А лиш зими глузливий,іронічний сміх.