Якщо троянди тихо облітають
І зорі в небі не дарують серцю жар,
Об скелі море хвилі розбиває
Та гасне промінь сонця в товщі хмар,
Це смерть сама – без жалю і без болю
Це смерть сама – красою полонить,
І обіцяє відпочинок ще гарячій крові –
Найкращий дар природи в ній бринить.
І в неї, божої вічної супутниці,
Навчайтесь, люди помирати, -
Щоб з посмішкою на вустах та радістю
Свій день останній тихо зустрічати.
9.08.2011
* * *
Если розы тихо осыпаются,
Если звезды меркнут в небесах,
Об утесы волны разбиваются,
Гаснет луч зари на облаках, -
Это – смерть, но без борьбы мучительной,
Эта смерть, пленяя красотой,
Обещает отдых упоительный –
Лучший дар природы всеблагой.
У нее, наставницы божественной,
Научитесь, люди умирать,
Чтоб с улыбкой кроткой и торжественной
Свой конец безропотно встречать. /Д. С. Мережковский/