після дощу так пахне м"ята,чорнобривцi і любисток,
на павутинні крапельки, немов намисто,
в них сонце грає веселкою життя
і стоючи під тим дощем ти відчуваєш
повне з природою злиття...
в кров проростає п"янкий, духмяний аромат
з дитинства такий знайомий,
повітря в легенях не вистачає
і клоне в сон і тягне в минуле...додому..
закривши очі, тим віддавшись почуттям,
відчуваєш насолоду і приємну втому
до забуття...до забуття та емоційна кома....