Боляче впасти не з неба, а з Раю,
Бо небо-це проміжок між світами,
А нижче півдня трьома китами
Тримають колони цієї пустелі.
Це наче небо чиєїсь оселі,
А що,кохана, тоді зі світом?
А що,кохана, тоді між нами?
Я знаю,що море початком стало
І кров’ю дерев, і тілом галер,
Я знаю багато, та,наче, замало
Щоб вбити причину отих холер,
Щоб поміж нас їх комусь бракувало,
Щоб стіни душі не мали ваги
І не продавали прозорих шпалер.
Бо світ, що снився іще не помер.