Перевод с укр. Из Марго Метелецкой
http://www.stihi.ru/2011/07/27/7897
Спасибо Автору - за неоценимую правку!
Заполнил каждый уголок
Души Целитель мой плакучий...
Открой уста! - Ведь невдомёк,
Нежнее как Тебя озвучить?
По Слову сотвори, чтоб вмиг
Тоска сгорела и сомненья,
Чтоб в утешениях самих
Ждать Твоего Богоявленья !
Но, как всем сердцем ни жалей,
А мысль - уже тоской чревата...
Безмерной Милости Твоей
Плоды вкушаю виновато...
Молю, хоть стекою коснись,
Мой Скульптор! Мир, что не отринут,
Любовью освяти, приснись -
И колдовские чары сгинут!
Тотчас в раскатистых громах
В едином воссияет Слове
Невысказанностью в словах
Неисчерпаемость - Любови!
Оригинал:
Ти заполонюєш думки,
Моє Вигоєння Плакуче !
Відкрий уста, бо невтямки,
Ніжніше як Тебе озвучить?
Вчини, аби в словах палких
Згоріли насміх і наруга,
Навчи кидати безліч втіх,
Допоки в Славі прийдеш вдруге !
Та як всім серцем не волій,
Як не розмислюй заповзято,
Безмежній Милості Твоїй
Не грішній створення присвяти?
Благаю! Стекою торкнись,
Мій Лагодильник Всемогутній,
Любов'ю пронизай наскрізь -
І згинуть чари каламутні ...
У гуркотливих цих громах
Вмить спалахне в єдинім слові
Вся невимовність у словах,
Вся невичерпаність Любові !