Про синицю
(котра хтіла море запалить*, бо, некипляче та негорюче, воно їй не до вподоби).
На морі вітрило з парусом гуляє,
І море не кипить, і не горить...
А що синиця? Та мовчить.
Все ще ритміку вивчає,
До неї рими прикладає,
З очима мокрими від сліз.
За сю її капосну дурницю
Не треба лаяти синицю,
Витре носа й засвистить.
Мораль:
Багато хто, подібно до синиці,
Плете, верзе всілякії дурниці.
* більш детальніше – „Синиця” Леоніда Глібова