Не треба все життя шукати Суть.
Людина - то не келих з порцеляни.
З народження у кожному живуть
І блазень, і царівна Несміяна.
Час витіка із тисяч людських жмень:
Якою стане крапля наостанку?
Святу буденність - кожен Божий день -
Вже не повернеш з вечора до ранку.
На шкалах всіх відмітка нульова,
Як не живеш, а животієш завше.
Душа у пагінцях подекуди бува,
Отак і всохне, квіткою не ставши.
Плекайте зав'язь - то і буде Суть.
Коріння бережіть, бо то є Сила.
Живіть сьогодні, поки ще несуть
До гожих днів повернуті вітрила!
Поэтический перевод авторского текста: Алексей Жданов-2 http://www.stihi.ru/avtor/alexis7
Не надо тратить жизнь на поиск Сути:
Не встретить человека без изъяна.
С рожденья в нас заложено распутье:
Ты шут в душе, иль сказок Несмеяна.
Не удержать нам времени в горсти,
Не знаешь наперед последней капли.
И каждый Божий день нам не спасти,
Как день вчерашний утром встретишь вряд ли.
Отсчет дает отметка нулевая,
Кому-то жизнь сплошное прозябанье.
Душа в побеге зиждется живая,
Но часто сохнет без цветов дыханья.
Лелейте завязь, чтоб дойти до Сути.
И корни берегите - это Сила.
Сегодня вы собой довольны будьте,
Пока ваш парус штилем не прибило!