вірш про шизу?))
Мене зненацька стало двоє:
Я подивився вслід собі.
Надходив час кривавих воєн,
І я, втікаючи, побіг...
Я біг туди, де впала куля,
Що мала бути у спині;
І вдруге полум’ям із дула
Правицю сіпнуло мені.
Я знаю - ворог мій тікає -
Чомусь не хоче він війни.
Ховаючись поза сараєм,
На себе погляд я спинив:
Я йшов за ним, шукав дорогу,
Ступаючи в свої сліди.
"Ми грались так" - шепоче спогад.
Прислухавшись, побачив дим...
Я граю у війну з собою,
Можливо, я себе уб’ю.
Я не даю собі спокою -
Мабуть, я спокій не люблю...
Ховаюсь нишком в підсвідомість...
Я з підсвідомості прийшов,
І весь химерний я.. Натомість,
Чітким я стану через кров.
Я утікаю, хоч і справжній -
Не хочу стати знов ніким.
Колишній я, сьогодні страж мій,
Мене спіймав - я перед ним.
Мій привид піднімає руку:
Сьогодні програно війну.
Та чую я крізь постріл звуку:
"Я більш досвідченим вернусь..."
16-23 липня (2000), Харків