Роки усе повільніше, мов коні,
Стихаючи, потомлені біжать,
Та з кожним димом осені багать
Ростеш ти, і уже в жорсткі долоні
Тебе, мов ніжну квіточку, не взять.
Твій мрійний світ і мій дорослий всесвіт
Дедалі більше схожими стають.
Але ж в моєму скрізь жорстока лють,
І в нім нема казкової принцеси,
І принци в іншім вимірі жиють.
Та він живий - і манить він реаллю, -
І ти до нього тягнешся, мов квіть.
І під жагучим поглядом століть
У очі набирається кришталю,
А на устах раптово - маків цвіт.
Зникаєш все частіше вечорами,
А іноді в обличчі - тінь журби;
Й опівночі таїнство ворожби,
Й безсонні ночі на колінах мами,
І мрії, переповнені «якби»...
Тебе чекають перші душні ночі,
Що опадуть росою перших сліз;
Дороги швидкозбираних валіз
Неначе виклик твій тому, що хочеш.
Ти будеш антите, що стало скрізь -
Ти будеш антитак, як стане всюди!
Ти всесвітом часу наповниш мить,
Ти сміхом зміниш гнів, що він сліпить,
Вітрилами, що надимають груди, -
Я знаю це! І це мене кріпить...
26 січня - 6 лютого 1999 року, Олександрія