(два вірші, одна назва)
- 1 -
Що сталося?
Що стало на заваді?
...Згадалося,
Як, наче мною наді,
Зліталися
У свій танок зірки,
Співаючи
Про щастя небозвідне...
Не знаю, чи
Я розтопив би лід не,
Торкаючись
До ніжної руки.
Цвіли мені
Весняно дні осінні,
І повені
Не відчував один ні,
Як я в ті дні,
Прекрасних почуттів...
Та сталося -
Щось стало на заваді;
Сміялася
Недоля мною наді.
...Згадалося
Тепло минулих днів...
17 січня 1998 року
- 2 -
Сталево-сивоокою
Густою поволокою
Укрилося життя;
Минають дні незлічені
Й, нечутно-непомічені,
Зникають в небуття.
Спливає смуток хмарами -
Химерними примарами
У небі проплива;
Дзвенить тривожно дзвонами,
Й старими забобонами
Безвихідь навіва.
І, кривдою я згорений,
Живу нічними зорями,
Лиш з ними біль ділю.
А спогади, мов протяги
Через страждання, потяги,
В душі кладуть ріллю, -
За блідо-сивоокою
Густою поволокою
Сховалася душа...
16-18 січня 1998 року